Лікування ринотиллексоманії

Сучасний спосіб і ритм життя вимагає від людини активності, витривалості та високої працездатності. Це передбачає стресостійкість, міцне фізичне та ментальне здоров'я.

Погані умови праці (недостатній рівень вологості в приміщенні), сильні стреси та нервові перенапруги, психологічні розлади можуть призвести до формування огидних звичок. Однією з найпоширеніших проблем є "ринотилексоманія".

Ринотилексоманія - це звичка, яка характеризується витягуванням з ніздрів засохлого носового слизу. При цьому помірне колупання в носі не вважається за патологію, але надмірне захоплення цим заняттям з подальшим поїданням козявок може свідчити про психологічний розлад.

Варто сказати про зовсім маленьких дітей - епізодична увага до свого носа вважається абсолютно нормальною поведінкою дитини. У носових пазухах міститься безліч нервових закінчень, дитина просто досліджує власне тіло, відкриваючи для себе нові відчуття. Проблемою це стає тоді, коли дія спостерігається регулярно і супроводжується поїданням засохлого носового слизу.

Патологічну звичку колупатися в носі, діставати та/або поїдати козявки має більшість людей, часто вони роблять це тоді, коли їх ніхто не бачить. Заняття цією справою в публічному місці, як правило, викликає стійке почуття огиди і засудження від оточуючих.

Причини ринотиллексоманії можуть бути як фізіологічними, так і психологічними. До фізіологічних факторів відносять: сухість слизової оболонки через недостатню вологість повітря, що призводить до утворення засохлих скоринок і до природного бажання позбутися їх. До психологічних причин відносять: стреси, нудьгу (неробство), тривогу та ряд обсесивно-компульсивних розладів. Нерідко діти переймають цю звичку у дорослих (копіюючи їхню поведінку).

Не слід ігнорувати поїдання козявок, вважаючи, що дитина це переросте. Закореніла звичка може перейти в підлітковий і в зрілий вік. Крім того, постійне колупання в носі може призвести до регулярних носових кровотеч, перфорації носової перегородки, викликати риносинусит, спровокувати алергічний риніт і потрапляння інфекцій у дихальні шляхи.

Лікування ринотилексоманії проводиться як медикаментозними, так і психотерапевтичними методами. Медикаментозна терапія спрямована на усунення психологічних розладів та стресових станів.

Позитивні результати дає когнітивно-поведінкова терапія, додатково пацієнти здобувають навичок самоконтролю. Програму лікування в індивідуальному порядку складає лікар після консультації та виключення можливих протипоказань.

Симптоми та ознаки ринотилексоманії:

• Неконтрольоване бажання колупатися в носі.
• Регулярне вилучення з ніздрів засохлого носового слизу.
• Поїдання козявок (часто це відбувається несвідомо, "на автоматі").
• Постійна травматизація носа (перманентні кровотечі з носової порожнини).
• Бажання пацієнта позбутися звички.

Діагностика ринотилексоманії:

• Необхідно отримати консультацію фахівця.
• Проводиться ряд тестів з метою конкретизації діагнозу та підбору методів лікування.
• Виключаються протипоказання на проведення терапії.

Прогноз та профілактика появи звички колупатися в носі:

• Тривалість терапії залежить від причини виникнення проблеми та від індивідуальних особистісних якостей пацієнта.
• Важливою запорукою успіху є психокорекція особистості.
• На початку терапії потрібно буде слідкувати щоб руки і пальці дитини були зайняті (з метою відволікти її від колупання в носі і поїдання козявок).
• Дорослим необхідно навчитися усувати провокуючі чинники (занепокоєння або негативні емоції).
• Шкідлива звичка з часом повністю замінюється іншими заняттями.
• По можливості слід заручитися підтримкою та допомогою близьких людей.

Протипоказання до лікування ринотиллексоманії:

• Вік та низка захворювань з боку організму можуть обмежувати медикаментозну терапію.
• Індивідуальна несприйнятливість до деяких методів лікування (визначається на консультації).
• Ряд психічних розладів і захворювань.

Своєчасне звернення до фахівця дозволить викорінити бажання постійно колупатися в носі та поїдати козявки, уникнути появи ускладнень і неприємних ситуацій в соціумі, не допустити переходу звички у доросле життя.